КОНЦЕПЦІЯ «ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ» ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ

  • V. S. Mukhin
Ключові слова: «зелена» економіка; екологічний розвиток; «зелене» зростання; інноваційно-інвестиційна модель; курортно-рекреаційна сфера.

Анотація

Одним з основних викликів сьогодення, який об’єднав навколо себе науковців в усьому світі, є негативний вплив людської діяльності на навколишнє середовище. Під впливом цих обставин, останнім часом широкого поширення набула концепція «зеленої» економіки, яку вважають складовою частиною або продовженням ідеї сталого розвитку. До «зеленої» економіки відносять ті види і результати господарської діяльності, які поряд з модернізацією і підвищенням ефективності виробництва сприяють поліпшенню якості життя та середовища проживання, за рахунок значного зниження екологічних ризиків. Підходи «зеленої» економіки протягом останніх років отримали широке використання у розвинених країнах при розробці економічних та екологічних програм розвитку окремих міст і регіонів, робляться значні обсяги інвестицій в однин з основних секторів «зеленої» економіки – відновлювальну енергію. Стало зрозумілим, що комфорт та добробут кожної окремої людини залежить від середовища її життя. Однак на Україні недостатньо уваги приділяється розвитку «зеленої» економіки, а національні підприємства бачать в ній лише обмеження, а не можливості, для свого бізнесу. В статті дано визначення поняттю «зеленої» економіки та досліджено її місце серед суміжних економічних концепцій. Представлено систематизацію напрямків екологічно орієнтованого розвитку господарюючих суб'єктів в руслі «зеленої» економіки, а також визначення переліку ключових положень і підходів «зеленої» економіки, які будуть забезпечувати подальше сталий економічний розвиток курортно-туристичної сфери України. Виконано аналіз особливостей використання підходів «зеленої» економіки стосовно до курортних та туристичних територій. Доведено, що вони одночасно є генераторами значних прибутків, але також і вимагають захисту. В якості методології досліджень використані методи системного аналізу, а також порівняльні та економіко-статистичні методи аналізу.

Посилання

Боков М.А. Стратегическое управление рекреационными предприятиями в условиях переходной экономики / М.А. Боков. – СПб.: ЮНИТИ-ДАНА, 2011. – 368 с.

Амирханов М.М. Экономические проблемы развития рекреационных регионов / М.М. Амирханов, А.А. Татаринов. – М.: Экономика, 2009. – 142 с.

Статистика UNWTO [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.unwto.org/index.php.

Brownrigg M. Differential multipliers for tourism / M. Brownrigg, M. Greig // Scottish Journal of Political Economy. – 2011. – № 3. – P. 29–37.

Захарченко П.В. Модели экономики курортно-рекреационных систем / П.В. Захарченко. – Бердянск: Издательство Ткачук, 2010. – 392 с.

Bokov, M.A. (2011), Strategicheskoe upravlenie rekreacionnymi predprijatijami v uslovijah perehodnoj jekonomiki [Strategic management resort-recreation enterprises in the conditions of transitional economy], JuNITI-DANA, Sankt-Peterburg, Rossija.

Amirhanov, M.M. and Tatarinov, A.A. (2009), Ekonomicheskie problemy razvitija rekreacionnyh regionov [Economic problems of development of recreations regions], Jekonomika, Moskva, Rossija.

Statistika UNWTO available at: http://www.unwto.org/index.php (Accessed 20 January 2014).

Brownrigg, M. (2011), “Differential multipliers for tourism“, Scottish Journal of Political Economy, vol. 3, pp. 29–37.

Zaharchenko, P.V. (2010), Modeli jekonomiki kurortno-rekreacionnyh sistem [Models of economy of the resort-recreation systems], Izdatel'stvo Tkachuk, Berdjansk, Ukraina.

Опубліковано
2019-04-01
Номер
Розділ
Статьи